У лісі
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Сьогодні притулилася до граба.
Старезний мох торкнувсь на мить щоки.
На озері гукали дзвінко жаби,
Ледь висунувши очі із води.
А ліс – шумів! Гукав аж верховіттям,
І шурхотів осиками внизу.
В медунки грало барвами суцвіття
І лащилось до цвіту споришу.
І анемона задивлялась пильно
До тих травинок, де відбивсь мій крок.
Я – хоч на мить – була сьогодні вільна, -
Від світу, від бажання, від думок.
Я – хоч на мить – забула зовсім, хто я,
І де живу, чи це, бува не сон.
Спасибі за цю мить пахнючій хвої
І божевільним іграм анемон.
Спасибі, грабе, що тулив до себе,
Спасибі, сосно, що забрала час.
Спасибі вам, що затулили небо,
Допоки вітер не торкнувся вас.
