МИ З ТОБОЮ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Антонім на поезію Тараса Процайла «Не ми з тобою».
Може, не зовсім антонім, а, скоріше, жіноча точка зору…
Намагалася зберегти авторський розмір… Прошу вибачення. З повагою…
Може, не зовсім антонім, а, скоріше, жіноча точка зору…
Намагалася зберегти авторський розмір… Прошу вибачення. З повагою…
Нехай не я… і вже не ти – незвичне «ми з тобою»
Зітхнуло з ночі в лагідному сні
І тінню враз примарною сліпою
Тривоги зникли в сонному вікні.
Та що таким незвичним НАМ до зляканої тіні
В її останній світанковий час,
Коли початок дня завмер в видінні
Того, що народилося між нас.
З твого? З мого? Та ні, вже з нашого з тобою серця
Народжене, мов цвіту ніжний вир,
Те, що коханням споконвіку зветься.
Сприйми його, спасенне, і повір…
Щоб раптом між буденними речами
Передчуттів порою грозовою
Щасливими пролитися дощами…
Не ти… не я, а просто «ми з тобою».
