09.03.2013 22:37
for all
182 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Ігор Рубцов

Побратимські долі

Жалітися не маю права,

Хоч як би скрутно не було.

Спромігся стати на крило,

А побратим почав невдало:

По лікті руки відняло

І очі вибрало металом.


Служили дідьку чи вітчизні?

Та між засніжених висот

Потрапили до різних рот

І долі викресались різні.

Його була коротка пісня:

Атака – санітарний борт.


Чотири місяці – і все!

Спектакль завершено. Завіса!

Мої здобутки – сорок вісім,

А сенс? Чи був у тому сенс?

Бо у війни суворий ценз

І ненаситні закуліси.


Не терпить скривджена земля

Посівів з м’яса та металу:

Його на скелях розпластало

Немов безпомічне маля,

А я… як парком погуляв

І жодна куля не впіймала.



Ісламський вітер прорідив

Багнетів наші частоколи.

Солдат живий, але ніколи

Ніяких не побачить див

І не поп`є з долонь води,

Долаючи життєве поле.


Віддалених боїв заграви

Свавільна пам`ять не жене.

Вони спалили не мене -

Жалітися не маю права.

Вернувсь з руками - Богу слава,

Що не ускочив до тенет.


Колись було, пайок на марші

Ділили порівну на всіх,

Та ні очей, ні рук, ні ніг

Не дати - то не в силі нашій.

Він мав би те і долю кращу,

Якби я міг… Якби я міг!



Донецьк, 8 березня 2013 року

Публікації: Ігор Рубцов

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.04.2013 01:02  Наталія Сидорак 

Дуже сильно пробрало - аж до мурашок. Твір дуже глибокий - війна страшна річ. Співчуваю вашому побратимові... Не знаю, що ще сказати. Та й що тут скажеш - ви все вже сказали... 

 12.03.2013 00:08  © ... => Ем Скитаній 

Щось мені неспокійно за наших хлопців і дівчат, які не жили при тому режимі. Вони не знають звіриної суті комуністичної ідеології. А комуноїди завжди грали на злиднях, вдаючи із себе захисників простого народу. Як послухати їхню риторику, то можна впасти в оману. Це таке зло, яке треба давити до кінця, інакше воно труїтиме душі своєю брехнею. 

 12.03.2013 00:03  © ... => Тетяна Чорновіл 

Я додам до цього не менш героїчний вчинок дівчини, яка прийняла таким свого хлопця і вийшла за нього заміж у госпіталі, де він лікувався протягом шести років. Це реальна історія одної такої долі. Я не став писати ім`я солдата, бо його випадок не поодинокий. А героїзм дівчини не менший. У тієї пари народилася дитина і вони знайшли своє щастя удвох. 

 11.03.2013 23:51  © ... => Субота Олександр 

Ми пам`ять збережемо, а наступні покоління забудуть. Об`єктивно, така властивість історичної пом`яті. Зберігають те, що має цінність, чи не так? Для нас це важливо, бо воно є частиною нашого життя. У нащадків переважно будуть інші цінності. 

 10.03.2013 16:15  Ем Скитаній => © 

сумні відлуння комунятського свавілля, брехні і облуди...шкода людей, яких такими тоді не вбачали...чудовий віршик, хоча й дуже печальний в задумі... 

 10.03.2013 16:09  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш чудовий! Справді героїчний! ВІйна - жорстока річ! Більше не маю що сказати! 

 10.03.2013 09:19  Субота Олександр 

Так.У війни не буває друзів.Просто "російська рулетка".Зараз важливо берегти пам`ять.Гарний вірш!