07.05.2013 15:22
for all
235 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Дебелий Леонід Семенович

Камінь

Салатян Олені Петрівні (до дискусії щодо ролі ОУН-УПА)

Ношу я камінь на душі, 

І давить, тягне він в безодню,

До світла краю, до межі,

По струнах серця б’є тривожно…


І меркне сонце у очах:

Я не хотів, це ж ненароком,

Не Вас як цінність я бажав

Відкинуть нерозважним кроком…


Вирують в світі цім думки,

Вони – цунамі в життя морі,

Й те, що лишили нам батьки – 

Страшні замети в дикім полі.


Там кожен йшов своїм шляхом

І вперто вірив в ідеали,

І праведністю і гріхом

Долав жорстокості навали.


І билися на кров, на смерть:

Не б’ються так і дикі звірі - 

Це їхній шлях, їх круговерть, - 

Так добиватись мрії й цілі.


І як мені, кого судить, 

Як рідні є у кожнім стані,

Я - їх породження, їх нить:

Якому оку бути в твані?..


Ношу я камінь на душі,

Вона ж кричить, волає в простір:

"Одне сказати я хотів:

Святі усіх полеглих кості"…

Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.10.2013 06:58  © ... => Деркач Олександр 

Щиро вдячний! 

 15.10.2013 06:43  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую! 

 14.10.2013 17:04  Світлана Рачинська => © 

Чудовий вірш. Тільки плюс. 

 14.10.2013 16:28  Деркач Олександр => © 

Гарний вірш, правильні слова... 

 07.05.2013 12:07  Чернуха Любов => © 

в кожного свої ідеали, дискусії не буде меж, все одно кожен залишиться при своїй думці...