12.05.2013 16:22
18+
159 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Оля Стасюк

Порив

Порив

То було тільки зоряне марення.

Білі роси текли молоком.

Зелен-віти, дощами захмарені,

Тихо віяли літнім теплом.

Дикі вітютні з неба кидалися,

Світлі сплески пішли по ріці…

Ми з тобою в кохання загралися,

І від того сльоза на щоці.

Ми загрались у рамки дорослості,

І, як діти, в шалених думках

Виявляли пориви хоробрості

У недбало забутих словах.

Ми награлись, як діти. Безмежжями

Потягнулась роса до води.

Ми були, – хоч на мить, – незалежними,

І не бачили в цьому біди.

А тепер – усі думи захмарені.

Ти вже знаєш – знайомий той щем.

То було тільки зоряне марення.

І воно проминуло з дощем.


Оля Стасюк цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 15 | Знайдено: 85
Автор: Оля Стасюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Послання до коханого;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.05.2013 20:18  Олександр Новіков => © 

класно. вразила 

 13.05.2013 12:39  © ... => Каранда Галина 

смішки Вам, смішки... а я от сумного трохи скинула... щоб життя медом не здавалось. 

 13.05.2013 12:29  Каранда Галина => © 
 13.05.2013 12:23  © ... => Ірина Лівобережна 

дуже красиві слова, підтримую) 

 13.05.2013 12:23  © ... => Ірина Лівобережна 

:)) дякую) 

 13.05.2013 12:23  © ... => Каранда Галина 

:)))))))) до 40 треба дожити:)))) А я, певне, або не доживу, або вийду заміж. ))) поки не знаю, що краще) 

 13.05.2013 00:37  Наталія Сидорак => Ірина Лівобережна 

Я просто не вмію гратися. Я завжди кохаю на всі 1000%... А потім - одні дірки в серці, які вже не залатати... 

 12.05.2013 23:41  Ірина Лівобережна => Наталія Сидорак 

Суто моя думка.
Різні бувають ситуаціі в житті. Не завжди по-справжньму виходить. Не всім щастить знайти саме свою половинку...
А НІЯК - це ще більш боляче, ніж гратися... Уявіть - зовсім не кохати... ЗОВСІМ. Так, після гри боляче розлучатися. Але на те вона і душа, щоб відчувала... Не скніла від отого НІЯК...
Владимир Леви -

* * *
Душа, не умирай.
Душа, питайся болью.
Не погибай, насытиться спеша.
Надежда - злейший враг.
Гони ее с любовью.
Безумием спасай себя, Душа.
Во взлете весь твой смысл,
во взлете - и паренье
над суетой - ты крылья сотворишь
из кожи содранной,
и яд стихотворенья
заменит кровь,
и ты заговоришь. 

 12.05.2013 23:34  Наталія Сидорак 

А на мою думку, у кохання краще не гратися - надто боляче потім... Або по-справжньому, або ніяк... 

 12.05.2013 16:34  Світлана Рачинська 

Прекрасно!!! 

 12.05.2013 14:59  Ірина Лівобережна 

Добре гратися у кохання! Люблю такі ігри! Хай вони не переводяться! ))) 

 12.05.2013 14:12  Каранда Галина => © 

цікаво, як ти писатимеш в 40?... не ЩО?, а саме ЯК?... з тобою вже зараз мало хто зрівнятися може... Олю! не вганяй дорослих у комплекси!:))))))))