12.05.2013 16:22
18+
241
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Порив

Порив

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

То було тільки зоряне марення.

Білі роси текли молоком.

Зелен-віти, дощами захмарені,

Тихо віяли літнім теплом.

Дикі вітютні з неба кидалися,

Світлі сплески пішли по ріці…

Ми з тобою в кохання загралися,

І від того сльоза на щоці.

Ми загрались у рамки дорослості,

І, як діти, в шалених думках

Виявляли пориви хоробрості

У недбало забутих словах.

Ми награлись, як діти. Безмежжями

Потягнулась роса до води.

Ми були, – хоч на мить, – незалежними,

І не бачили в цьому біди.

А тепер – усі думи захмарені.

Ти вже знаєш – знайомий той щем.

То було тільки зоряне марення.

І воно проминуло з дощем.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.05.2013 20:18  Сашко Новік => © 

класно. вразила

 12.05.2013 23:34  Наталія Сидорак 

А на мою думку, у кохання краще не гратися - надто боляче потім... Або по-справжньому, або ніяк...

 12.05.2013 16:34  Світлана Рачинська 

Прекрасно!!!

 12.05.2013 14:59  Ірина Лівобережна 

Добре гратися у кохання! Люблю такі ігри! Хай вони не переводяться! )))

 12.05.2013 14:12  Каранда Галина => © 

цікаво, як ти писатимеш в 40?... не ЩО?, а саме ЯК?... з тобою вже зараз мало хто зрівнятися може... Олю! не вганяй дорослих у комплекси!:))))))))