Піду… нап’юся чаю
Іноді на душі так важко буває…
Без причини.
Чомусь із середини розриває…
Буває.
Хочеться кричати,
Очі закрити і довго не вікривати,
Поринути в теряву і мовчати.
Так мовчати чи кричати ???
Незнаю…
Чого бажаю???
– незнаю.
Реальність втрачаю…
Незнаю, де ж сміливості узяти,
Щоб своїм шляхом іти ???
Те чого чекають – не робити.
Не по правилах жити.
Але точно знаю,
Що підійду до стінок раю.
Адже я живу, мрію та кохаю.
Піду… нап’юся чаю.
Львів, 14.05.2013
