15.05.2013 17:52
для всіх
279
    
  6 | 6  
 © Тарас Процайло

Світ Мережі

Великий світ малесеньких людей

Згубився десь в минулім сьогоденні.

Ми всі вже стали слугами речей

Раніше ж їх ми звали «полонені»…


Людина звір, і як тут не крути

В душі усі жахливі егоїсти

Від інших хочем тільки доброти

Самим важливо – гроші і поїсти.


І, може, ще захоче хтось чогось,

Якщо невдачі трапляться зненацька,

То тут згадає «русское» «авось»

І мрії знов злетять до неба хвацько.


А почуття… та хто ще вірить в них.

Тепер в нас є «всесвітня павутина».

Надіюсь буде декілька «дурних»

Що не в он-лайні скажуть: «Я людина»!!!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.05.2013 21:06  Тетяна Белімова => © 

Слушні думки, пане Тарасе! Правильно обрали категорію "філософський вірш" - цілком.

 16.05.2013 13:08  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.
Сподобалось.

 15.05.2013 22:29  Деркач Олександр => © 

та да, слабенькі ми і не ідеальні...гарний вірш

 15.05.2013 19:34  Світлана Рачинська 

Супер! Дуже гарно)))

 15.05.2013 17:16  Каранда Галина 

чудово