Чумакова балка
Рідній Новоселівці
Співа цвіркун свою одвічну пісню
І дивно пахне листя васильків,
Кудись далеко з запахом правічним
І я зненацька звідси відлетів...
Так пахло в хаті рідної оселі,
В якій читав бабусі я Псалтир,
Тут мчав, цим степом, предок мій дебелий
Козак дніпровський, диво-богатир.
І розмикались ковилові сині,
І ніжно ноги гладили коню.
Летів козак стрілою до дівчини,
Чи з ворогом на праведную прю.
Тут дід мій, прадід лемеші точили
І землю чорну клали догори,
І в згоді з ними вітами хитали
Над зрубом в балці клени-явори.
Тут чумаки спинялися при броді
Набратись сил, щоб знов продовжить путь.
Тому цю балку здавна у народі
Ще й досі Чумаковою зовуть.
Тут річка води чисті посилала
До Мертвоводу і в Південний Буг,
Поповим плесом плавно вигинала
До Дачі з лісу граціозний круг.
Мій край не був постійно Диким Полем,
До нього прагнув український люд,
Бо звали землі, що плодили волю,
Не раз, не два рід мій спинявся тут.
Тому так трепетно ходжу по полю,
Гука до себе сива давнина,
Гудуть у генах радощі-юдолі…
Цей дзвін мене із пращуром єдна...
