Світанку, смутку ясний ночі...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Світанку, смутку ясний ночі,

Твоє зі сну гаряче сонце

Вже зашарілось неба краєм.

Його проміння барвограєм

Сипни коханому в віконце,

Коли зі сну розплющить очі.

Ласкавий дню, світанку брате,

Вели вітрам знайти далеку

Чужу місцину невідому…

Хай з рідного обличчя втому

Розвіють і остудять спеку,

Де буде милий мій ступати.

Мій вечоровий оксамите,

Зроси казкових снів омани,

Мов чари, любому на вії,

Хай збудуться щасливі мрії,

Як сонце скотиться в тумани,

Пахучих трав росою вмите.

Чаклунко-ноче, наостанку

Сяйни Чумацьким Шляхом всюди,

Щоб ним коханий повернувся…

Або у сні хоч усміхнувся,

Як місяць шепотіти буде

Зір тиховійну колисанку.

Світанку, смутку ясний ночі…