Повертаюсь вранці...
Повертаюсь додому.. вранці. Не істери.
Чоловіча сорочка прозоро ховає груди,
І вологим волоссям вітер плечі укрив.
Не дивлюся у очі, які від любові - судять.
Повертаюсь - щаслива.. не чую дзвінких питань,
Бо ще шепіт на вушко із розуму вміло зводить
І в повітрі грозою запах жаги вита,
Як шалений провісник травневої непогоди.
Повернулася ж, мамо! Благаю, не істери!
Теплі руки іще відчувають напругу в м’язах,
У сплетінні нестерпний вулкан, як вогонь горить.
Відпусти… поговоримо потім, пробач, не зараз.
м. Кривий Ріг, травень 2013р
