вона падала рівно, ніби у фільмі,
красиво й приречено, як зрізана квітка,
вважала що лише смерть її звільнить
від нерозділеності любовної клітки.
вона мала думку, що піднялася високо,
і все вже зайшло надто далеко,
приведення в дію вироку
хотіла закінчити швидко і легко
та в серці його не лишила і сліду,
розчинилась повітрям обідня відрижка.
вдвічі їй гірше, тепер інваліду,
прикутою бути до ліжка