Ядерна зима
з рубрики / циклу «Антропогенний вплив»
Злітає попіл пелюстками,
з недавно квітнучого неба,
лягає рівними рядками,
вогню пекельного поема.
А ціле ділиться частинами,
назовні силу вивільняє,
і мить розтягнеться годинами,
коли усе живе вмирає.
Навкруг співучим звуком стелиться
тяжким ударом вибухова хвиля,
попередній світ уже не вернеться,
укриється планета шаром пилу.
Червона квітка розквітає,
з зерна урану що на землю впало,
і пуп`янок грибом у небо вибухає,
що спалахом проміння сонцю відірвало.
Повіє подихом чумним довкола,
лічильник Гейгера печально зафонить,
мабуть у людства є одна лиш доля-
вбивать, життя нікому не дарить.
І випалить очі радіаційний вітер,
поховає скелети пітьма,
не врятує від холоду світер,
крокує планетою ядерна зима
