Захід у горах
Володар Світу стомлено присів
На ясне ложе сніжновічних гір,
Де між студених кам’яних списів
Вкошлатив гриву хмаровиння звір.
Прислужник Вечір, Дня терпким вином
Хазяйський кубок сповнив до країв.
І Сонця догорілим порохном
Рубін нектару потай отруїв.
Узяв Всевишній келиха до рук,
Щоб втамувати спраглих губ вогонь,
Та Вітровію із розпадку гук
Трутину вирвав з праведних долонь.
На гребенях зайнявся той нектар…
Чернечею згасила його Ніч.
Сердито Бог жбурнув у Космос жар -
Замерехтів більйон янтарних свіч.
