18.06.2013 00:00
for all
204 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Микола Чат

Недосяжна

Недосяжна

Ти, мов ніч незбагненно-печальна,

Що зоріє в імлі таїною.

Ти, погуба невинно-фатальна,

Що палає пустеллю німою. 


Ти, жаринки тремких першоцвітів 

На осонні брудного проталля.

Ти, відбиток небесних софітів

У калюжнім бездонні провалля


Ти, струмка вогняні переливи, 

Між холодного тіла граніту.

Ти, грімниця травневої зливи,

Що кромсає байдужість зеніту. 


Ти, світання розхристаномиле,

То криваве, то ніжно-бузкове.

Ти кохання палаючокриле…


Жаль, що тіло моє... воскове.

Публікації: Микола Чат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.06.2013 20:08  Олександр Новіков => © 

гарно 

 18.06.2013 23:15  Тетяна Чорновіл => © 

Здається, я вже колись писала, не варто боятися розтанути! :))
Красива поезія! 

 18.06.2013 12:00  Тетяна Белімова => © 

Чудове зізнання! Гарна у вас кохана, пане Миколо, просто - неземна!)) 

 17.06.2013 23:27  Каранда Галина 

форма - супер. 

 17.06.2013 21:11  Марина Моренго => © 

прекрасно. таке доросло-осмислене палке кохання... що ж то за фігура з воску?