18.06.2013 09:18
для всіх
1334
    
  2 | 2  
 © Зельд

Снігурі

Снігурі

Два вогники з мого дитинства, 

Зимою вишню зігрівали, 

Як два камінчики з намиста, 

Сиділи разом і мовчали.


Тремтіла вишня на морозі

Не гріла, мабуть, шубка біла, 

-Терпіти більше я не в змозі.

Пташкам тихенько шепотіла.


Вони надули свої груди, 

Щоб дати їй тепла багато, 

Повіяв вітер, щоб роздути, 

Теплом, усю її пройняти.


І затремтіли віти дрібно:

-Не дуй на мене злий Сезаме, 

Бо від тепла й морозу швидко, 

Криштальною уся я стану.


Майнув у степ гуляка-вітер, 

Десь загули Різдв`яні дзвони, 

Мороз узяв холодний скіпетр, 

І через яр, пішов у гори.


Два снігурі заворушились, 

До вишні тихо промовляли:

-Нам треба трішки підживитись

І по подвір`ю застрибали.


А я розмову їх підслухав, 

Зробив для пташок годівничку, 

Зерна насипав, хліба й швидко, 

На вишню пoчепив за нитку.


Від радості пташки літали

І гомону було немало, 

Сусідів щедро пригощали, 

Щоб вишенці тепліше стало.


Гірлянди місяць розкидав

І білу шубку скинув з пліч, 

День швидко до кінця збігав, 

Заходила Різдв`яна ніч.


Назад вернувся Дід Мороз, 

Подарки роздавав усім, 

А я читав тоді прогноз, 

Коли він стукав у наш дім.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.06.2013 20:36  Сашко Новік 

прикольно)

 18.06.2013 13:17  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Зворушливо! Дійсно повіяло чимось дитячим, ледь вловним - майже забутим!))