19.06.2013 09:21
для всіх
307
    
  - | -  
 © Зельд

ЛІРИКА

Де рій бджолиний, біля тину,

Вербових китиць намистини,

Де звив гніздо собі лелека,

Поривом вітру, із далека,

Наге та ніжне, як було,

 До нас кохання принесло.


Воно летіло і співало,

У губи ніжно цілувало,

До серця міцно пригортало

               І обіцяло..,

                            обіцяло…

Весняним цвітом все буяло

І те кохання зрад не знало,

Допоки із міцних оков,

На волю вибралась любов:

``Я на цім світі головніша,

Я більш глибока,

                   більш щиріша,

                               я зріла…

І розказати захотіла,

Кого й коли вона любила.


Відкрила серце й душу в полі,

Там усього було доволі:

Любов до моря, 

                 до родини,

                         до гір високих

                                    і до Батьківщини.

Та ніжно посміхнулося кохання:

``Але любов не може бути рання,

Коли весна і молодії люди,

Вдихають запахи її на повні груди

І цілу ніч, до самого світання,

В очах не згасне ніжне хвилювання,

Коли єство затьмарює бажання,

У нашім краї називається - КОХАННЯ!``



ІСПАНІЯ, 3.03.2007

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.06.2013 14:17  Марина Моренго => © 

такий зрілий вірш про любов-кохання. та ритміка часом дуже коливається

 19.06.2013 02:10  Каранда Галина => © 

намИсто...

 19.06.2013 02:10  Каранда Галина 

гарно. змістовно. а от оці рядки мене просто добили:

І розказати захотіла,

Кого й коли вона любила.