На роздоріжжі між дубами
Пливли медові за обрій хмари
Сонце опускалося уже
Білий пух тополь несло вітрами
До небесної межі
На роздоріжжі між дубами
Подорожній в тінь присів
Його дорога йти степами
Та рідний дім завжди вві сні
Дубів коріння лізло в стежку
Так глибоко, можливо, в інший світ
Циган дорожить свою сережку
Молодший брат обереже від бід
На роздоріжжі за дубами
Розкинувся широкий степ
За яким все живе ще лісами
Над степом небо - бездонний склеп
Хтось завжди поруч буде над нами
Душі буває відділяє буття
Перекотиполе тікає степами
Так блукає наше життя
Серед степів на роздоріжжі
Виросли два дуби
Звідки взялись, чиї ж ви
Зла доле їх не губи