27.06.2013 09:41
для всіх
194
    
  5 | 5  
 © Наталка Янушевич

Ровеснику - з песимізмом

Це життя – одноразовий шприц, старенький.

Мікросон і зупинка швидка на каву.

Ти його передихуєш. Чуєш дзенькіт?

Дні – відсотки у банку – такі ж лукаві.

Це життя – на смітник, старенький, і гнити

За законами всіх тутешніх органік.

Ти укол не відміниш, а от гонитиву

Замість сенсу сповідувати негарно.

Це життя… Післясмак від нього  - як вірус.

Наче все, а росте крізь асфальт прогресу,

А нашкрябає з дна любові та віри,

Ставить кому і знов зненацька воскресне.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.06.2013 19:54  © ... => Каранда Галина 

Дяка Вам, Галю.

 28.06.2013 11:50  Каранда Галина => © 

супер

 28.06.2013 10:04  Деркач Олександр => © 

Органічно про кому...згадався анекдот - кома не крапка))

 27.06.2013 20:42  Сашко Новік => © 

відчувається

 27.06.2013 14:58  Світлана Рачинська => © 

Картина не з легких, але цілком правдива.
плюсую

 27.06.2013 14:11  Тетяна Чорновіл => © 

Щось явно допекло, коли сплеснули такі слова! Так, асфальт прогресу, буває достане так... Нас! Винуватців того прогресу