Сумнівний вірш
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Збирало промінці імлисто-кволі
Вечірнє сонце в неба дивині,
Сковзнуло, сонне, вниз з вершка тополі
І опинилось в річці аж на дні.
Врятує звідти хтось його? Чи ні?..
Здається, думка то була невдала
Ловити сонце. Десь взялась журба
І ген аж там, у серці калатала,
Де розросталась сумнівів габа:
Нічого не знайду я тут… Хіба?!
Світанком сонце небо полонило,
І зникло все, що сумніви снує.
А в серці нуртувало очманіло
Те дороге, що вже у мене є…
Боялася повірити. Моє?
Моє…
