04.07.2013 09:54
18+
132
    
  2 | 2  
 © Мя

Лєнточці

Час зупинився, все завмерло

Забулося усе теперішне життя

І музика того, що вже, здавалося б, померло

Окутала мене і лине з небуття


Усе згадалося, неначе глянув в очі смерті

Не так події, як реакції, думки

І хоч роки проходять вперті

Та не з"являються в серцях у нас замки


Ці спогади я бережу, як діаманти

Багато що про нас я можу пригадати

І хоч в житті бувають різні варіанти

Я впевнений, що все я зможу дітям розказати


При тому, що тебе я дуже сильно поважаю

Спілкуюся з тобою, як з дитям

Така, як діти чиста ти, я знаю

Даруєш мир і щастя ти серцям!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2013 16:36  Мар Мишка => © 

у нас теж була Лєнточка:)

 05.07.2013 14:50  Недрукована => © 

А вот же ж буває дружба між Ч і Ж!
А я завжди це знала!)
Рада за вас, люди)) ви класні =)

 04.07.2013 15:42  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.
Сподобалось.

 04.07.2013 10:32  Ірина Затинейко-Михалевич 

щирий відгук про нашого нового автора...ви щасливці!!!

 04.07.2013 10:15  Олена Вишневська 

Макся, ти неймовірний!
Я просто приголомшена...
Зворушена...
Дуже неочікувано :)
Дякую тобі.
І дивися краще мені у вічі - вони точно не мають нічого спільного зі смертю.

 04.07.2013 09:11  Тетяна Белімова => © 

Чудово! Прекрасні почуття й спогади!
Як ви про Оленку... Гарно... Відразу видно, яка вона виняткова!

 04.07.2013 02:14  Каранда Галина => © 

вітаю на Порталі. особистий такий вірш, не лізтиму з коментами... передмова зворушлива.