22.06.2013 16:03
для всіх
271
    
  2 | 2  
 © Зельд

НА МЕЖІ

Лежить між горами село

І серпантин дороги в`ється,

Гойдає хвилями весло

Дністер

І сіра, сіра мжиця,

Із неба падає на стіг,

На чорне поле, на чоло,

Та кряче ворон, ніби злиться,

Віщує лихо, б`є крилом.


Гризе у шию зруб дубовий,

Слизька стежина у траві,

Ліс проводжає, кольоровий,

У небо, ключ із журавлів.


Я зупинився біля сіна,

Підпер колоду рогачем,

І сам присів у стіг-хатину,

Перечикати сніг з дощем.


Похолодало.

Швидко вечір,

Знайшов стежину до стіжка,

Вже обіймав мене за плечі,

Шептав - поспи...

та ворон: кра-а.


І я заснув.

Сниться:  дорога

Понад обривом пролягла,

По другий бік - лісок дубовий,

І голос наче промовля:


-``Чого стоїш отут небоже?

Не вирішиш куди іти?

Давно відомо, що дороги,

Усі до Риму пролягли!``


А кінь пречорний, як смола,

Ліловим оком в прірву косить

І ліс позаду, як стіна,

І знову ворон: кра, та кра-а.


-``Ти хто?`` - питаю голос з неба,

-``Я твій господар і слуга,

Давно чекаю тут на тебе``.

А чорний ворон знову- кра-а.


-``Куди прямуєш чоловіче?

В дорозі волю, бач, знайшов?

То значить - речі  три у тебе

І по одну з них, я прийшов.


Віддай коня і вільним в Трою,

Тебе умить перенесу,

І там на волі, у спокої,

Полічиш душу ти свою``.


-``Е-е, я в коні душі не чаю!"

-"А кінь на волі любить жити!``

Фаланги носа роздуваю:

-``Він мій товариш, мій спаситель.``


-``А хочеш-волю заберу я ,

У Рим тебе перенесу,

Пізнаєш там арени славу,

Вельмож - кровавії забави?``


-``Що значить - слава - для раба?

Лише в устах вельмож — потіха!

А гладіатора душа,

Не може бути в клітці вільна.``


-``Тоді пробач, візьму я душу,

Залишу - волю і коня,

Бо щось таки забрати мушу!``

Та чорний ворон знову: кра-а.


Де правда, де її шукати?

Де середина золота?

Де срібняків отих набрати,

Щоб не продати знов Хреста?


Кінь на диби, у прірву скочив,

- "Я вільним став - прощай душа!

Хто я тепер; де кінь? Де воля?

І де тепер моя земля?"



Стою над прірвою з конем,

Є воля в виборі знамен,

Тут треті півні заспівали..,

і я прокинувся..

Ген-ген зажевріло, сходило

На обрій сонце золоте,

Пороздивлявся я навкола,

Нема ні Демона, ні Бога,

Та і коня нема нігде...

Лиш ворон по ріллі іде.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.06.2013 19:43  Деркач Олександр => © 

Сподобалось

 23.06.2013 00:30  Марієчка Коваль 

подобається взагалі все таке різне про душу) У вас воно своє, одне. Гарно.