Про лиса
Там, де глибокі проваллЯ,
Де лісу сама темна пуща,
Кущів переплелось гіллЯ,
Там лис Микита жив хитрющий.
Рудий був, мов пшениці сніп,
Мав хвіст він довгий і кудлатий,
В норі зробив він другий вхід –
Від ворогів своїх втікати.
Одного разу він пішов
В село, де кури сокотіли,
І дірку в курникУ знайшов –
Йому курятинки схотілось.
Та пес Бровко вночі не спав,
Почув, що хтось по кури лізе,
Він враз усіх собак підняв,
Й погнались всі за хитрим лисом.
Лис всіх собак перехитрив –
Сліди свої заплутав хитро,
Лише Бровко не відчепивсь –
Загнав він до нори Микиту.
Пройшов помалу переляк,
І лис Микита став питати
У всього тіла свого, як
І хто поміг йому втікати?
"Дорогу вибирали ми" –
Так очі мовили Микиті,
"Ми оминали всі ямИ" –
Сказали ноги, геть побиті.
" А що робив мій гарний хвіст?"
" А я чіплявся за дерева,
Щоб пес тебе догнати зміг,
Бо покарати тебе треба!"
" Ах так, то йди під три чорти!
Не буду за тобою плакать!" –
І висунув хвоста з нори –
Хай відірвЕ його собака.
Бровко вчепився за хвоста –
І витягнув з нори Микиту.
Отак не стало хитруна –
Не буде по курей ходити…
В цієї казки є мораль –
Як між собою сперечатись,
То буде легко ворогам
Нас і без бою подолати.
Мархалівка - Київ, липень 2013
