ця слабкість, що ламає всі кістки
цей біль, що горло каменем стискає
ти кажеш, що кохаєш навіки?
пробач, та ця любов мене вбиває.
для чого волю ти мені даєш?
відштовхуєш, але не відпускаєш?
сьогодні підеш, завтра все ж прийдеш
і як наркотик знов мене вживаєш.
кричиш, шепочеш, синяки і кров,
а потім обіймеш і поцілуєш…
то , кажеш ти, що це і є любов,
коли ти в ліжку іншої ночуєш?
смак болі й сліз. хіба це почуття?
ні. це брехня. мені вже не звикати.
відчуй мене, бо я твоє життя,
але, прошу, не вчи тебе кохати.
