15.04.2013 18:52
для всіх
1269
    
  9 | 9  
 © Настя Купцова

прощання з тобою

ти кажеш, я змінилась? може й так.

бо ти змінив. бо ти усе міняєш.

ти пригорнеш – завмру я на руках.

та ти мене уже не пригортаєш.

нас двоє? ні. нас цілий божий світ.

на горизонтах наші вертикалі.

є я, є ти, є твій пухнастий кіт,

і в тіло вбиті за любов медалі.

за вірність, за терпіння, за плачі,

за біль, за морок, за побиту долю,

за рани на оголеній душі,

за ту свободу і за ту неволю.

лиш попрощайся, як захочеш йти,

не зупиню, а ніжно поцілую,

а як підеш – мене лиш відпусти,

бо знаєш, що лише тебе люблю я…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.04.2013 12:01  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...

 16.04.2013 12:18  Володимир Пірнач => © 

Дуже сильний текст.
Плюсую.

 16.04.2013 11:36  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно і зболено!
Але ж як гарно і трепетно!

 15.04.2013 20:39  Оля Стасюк 

Класний вірш.

 15.04.2013 18:38  Бойчук Роман 

Чудова поезія! Мені, так дуже сподобалось! Образи виразні, цікаві! Браво!

 15.04.2013 18:31  Каранда Галина => © 

просто чудово... про медалі - супер...