Тетяна Чорновіл СПАЛАХ СОНЯЧНОГО ЛІТА
В огні світанку сонце зайнялось
Липневої безвітряної днини.
Палає літо в зелені колось,
Збудивши пристрасть кожної зернини.
Жагою пломениться неба вись,
Відчувши синню спалахів зусилля.
А сонце… сонце… сонце… сонце скрізь
Стікає в цноту запашного зілля.
На тлі сліпучих сонячних пожеж
Крізь блиски променистого покрову,
За руку взявши, ти мене ведеш
У таїну магічну вечорову.
14.07.2013 02:23 Каранда Галина |
 гарна магія. |
13.07.2013 17:42 Тадм |
 "Стікає в цноту ...." - неперевершено |
13.07.2013 16:09 Наталія Сидорак => © |
 Дуже.... інтимно, я би сказала... Аж заворожує... |
13.07.2013 15:04 Савчук Віталій Володимирович |
 дуже гарно, навіть спекотно! )) |
13.07.2013 12:38 Світлана Рачинська => © |
 кожен вірш - справжнє літературне диво) А я люблю дива!!! |
12.07.2013 21:38 Сашко Новік => © |
 класно і слова такі, наче й знаю їх а самому використовувати не доводилось: цноту, пломениться, таїна. ну точно магія |
12.07.2013 16:35 Оля Стасюк |
 магія-магія-магія........... То польова русалка наворожила магію вечорову? |