Світові
На вишнях розцвітають білі квіти,
Хрущі у вікна стукають ночами…
О мій нещасний, виболілий світе!
Мені болять твої пекучі рани.
Мені твоя туга гірчить полином,
Мені твій стогін роздирає тишу…
Візьму тебе на руки, мов дитину
І лагідно тихенько заколишу.
Щоб ти хоч в цьому оксамиті ночі
Забув про біль, про сльози і страждання.
Заплющ на мить свої печальні очі
Хай серце заспокоїться до рання.
Пробач усім нам. Ми ще просто діти.
А діти часто можуть буть жорстокі.
Прости за все ти наш стражденний світе,
В своїм стражданні ти не одинокий…
