Бойчук Роман …за межами… вже на межі…
Втомивсь уже від паралельності
Неначе
У іншім вимірі ледь жеврію
Сную
Я десь за межами реальності
А значить
Вже на межі життя над прірвою
Стою
І звична тіла гравітація
Дістала
Так бракне просто турболентності
Щоб аж
У невагомості дистанція
Зростала
Від паралелей в незалежності
Кураж
Дві просто лінії мов колії
Між ними
Пунктиром правильним з вагонами
Життя
Душа ж бо птахом поруч в полі і
Земними
Здаються мрії між перонами буття.
18.07.2013 12:00 Тадм |
 сподобався образ |
18.07.2013 01:09 Каранда Галина => Сашко Новік |
 ) чесно розплутувала вірш). цікаво взагалі, остання строфа сподобалася, турбулентність за відсутності гравітації я уявляю слабо, а от кураж - чи то від незалежності, чи то від паралелей - цілком.) |
17.07.2013 19:09 Віктор Насипаний => © |
 Врешті бачу різноплановість. Ато вже звик до Амурів і Муз... Ось він який Бойчук... ))) Моє шанування! |
17.07.2013 17:28 Світлана Рачинська => © |
 Гарна форма і зміст. Чудово) |
17.07.2013 15:48 Тетяна Чорновіл => © |
 В цікавому ракурсі показано життя... Між перонами... )) Світосприйняття - вокзал. Щось у цьому є! Написано майстерно. |