Вигнання
Надірвана, надбита і розхристана,
Загублена на незнайомому провулку,
Татуюваннями гріховними розписана,
Блукала постать невідома в пошуках притулку.
І тінь не відкидаючи на сірі тротуари,
Не відбиваючись в вітринах магазину,
О п’ятій ранку упивалася гіркою кавою
І заїдала оберемками полИну.
Десь там за поворотом лежать в болоті крила.
Їх наклепи людські втоптали у болото.
А Ти стояв і слухав. Помилувань просила.
Нічого особистого, – сказав. – Така робота.
Всього єдина пОмилка. З дитячої цікавості
Мій янгол скуштував на смак земного раю.
А Ти не зміг пробачити. Відмовив у ласкавості.
На вихід показав: «Бувай… Благословляю…»
10 липня 2013
