19.07.2013 00:00
18+
207
    
  6 | 6  
 © Олена Вишневська

Вигнання

Вигнання

Надірвана, надбита і розхристана,

Загублена на  незнайомому провулку,

Татуюваннями гріховними розписана,

Блукала постать невідома в пошуках притулку.


І тінь не відкидаючи на сірі тротуари,

Не відбиваючись в вітринах магазину,

О п’ятій ранку упивалася гіркою кавою

І заїдала оберемками полИну.


Десь там за поворотом лежать в болоті крила.

Їх наклепи людські втоптали у болото.

А Ти стояв і слухав. Помилувань просила.

Нічого особистого, – сказав. – Така робота.


Всього єдина пОмилка. З дитячої цікавості

Мій янгол скуштував на смак земного раю.

А Ти не зміг пробачити. Відмовив у ласкавості.

На вихід показав: «Бувай… Благословляю…»



10 липня 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.07.2013 17:29  Тетяна Чорновіл => © 

Буває і таке. Не всі здатні простити помилки... Вірш зболений і щирий. А за крильми потрібно повернутися! Таким не розкидаються!

 19.07.2013 15:03  Тадм 

проникливо й зболено, вірш не прочитується - проживається. чудово

 19.07.2013 12:29  Ірина Затинейко-Михалевич 

ВАУ...ніхто не застрахований від помилок...тому мусимо бути терпимі до помилок інших...особливо коханих, нам людей. КЛАСНИЙ ВІРШ!!!

 19.07.2013 12:14  Володимир Пірнач => © 

Шикарно, Лєн.
Дуже круто.
Близько мені, як ніколи..
Плюсую.

 18.07.2013 23:33  Богдан Чернігівський 

Як боляче мабуть було вашій героїні... Я тут недавно, не беруся ще коментувати, тільки читаю, але цей твір... Обов"язково намалюю...

 18.07.2013 21:56  Каранда Галина => © 

дуже рада, що Ви відновили вірш. будь-який коментар - бачення читача. І він не має перекреслювати бачення автора. Захищайте своє творіння завжди. Іноді коментарі для того й пишуться, щоб почути цей захист.

 18.07.2013 14:54  © ... => Каранда Галина 
Абсолютно з Вами згодна: такий безрозмірний каламбур :( На жаль... 

Але ж розпач немає ні розпачу, ні мелодики!