Давно колись
Дощем думки лились,
Й кудись летіли в вись.
О час, прошу спинись.
На мить зі мною залишись.
Дороги венами сплелись,
На мить між ними ми знайшлись.
В долонях ароматом розчинись,
І на вустах моїх лишись.
А хмари в даль пливли кудись.
Як мріяв Бог давно колись.
Сьогодні ти мені приснись,
І як колись вуст доторкнись.
