22.07.2013 00:00
для всіх
272
    
  1 | 2  
 © Адам Буткевич

Давно колись

Дощем думки лились,

Й кудись летіли в вись.

О час, прошу спинись.

На мить зі мною залишись.


Дороги венами сплелись,

На мить між ними ми знайшлись.

В долонях ароматом розчинись,

І на вустах моїх лишись.


А хмари в даль пливли кудись.

Як мріяв Бог давно колись.

Сьогодні ти мені приснись,

І як колись вуст доторкнись.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.07.2013 09:41  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний замріяний вірш! Чудово.