16.07.2013 00:33
для всіх
673
    
  1 | 1  
 © Адам Буткевич

Слова

Увязнені думки, лишаються такими,

Допоки на папері, не поквитатись з ними.

Чорнила крові будуть не густіші,

Думки написані, лиш на папері лишать.


Розкладені по сотах, не на своїх місцях,

Клятви втрачені по чужих словах.

І ми не ми, й думки не наші,

Коли льємося із своєї чаші.


Вустами завчені слова німі,

Уже в словах лунаємо не ми.

Думки ув`язнені, незрозумілі,

Уста навіщо вас завчили?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.07.2013 22:39  Каранда Галина 

думаю, саме ті слова й думки, про які ви говорите, - то і є НАШІ, справжні... десь же вони беруться, в нас, для нас... а ті, що нам доводиться говорити щоденно оточуючим - просто нормальні, прийняті, прийнятні... якось так...