Очі, пасмурний відтінок...
Очі, пасмурний відтінок,
Дощ, гроза і теплота.
Шум, звертаючись до стінок,
Літнім звуком привітав.
Привітав грайливим співом
Бенкетуючих пташок.
У цю пору дивим чином
Ти мене таки знайшов.
Ти знайшов мене у світі
Несолодкості і зла.
Там, на клумбах, замість квітів
Грім безмежність простила.
Там, у сонці, замість світла –
Павутина із образ,
Замість лагідного вітру –
буревії раз по раз.
Там нема смачних тістечок,
Кави з цукром теж нема,
Там постійно небезпечно,
Та ти все оце зламав.
Ідеальний подарунок –
усмішка, тепло і ти.
І найкращий поцілунок
Змусив сакуру цвісти.
Романтично так і ніжно,
кожен дотик до душі,
Прохолодний бриз та свіжий
з ностальгією ожив.
І уквітчане кохання
сонно очі протира,
Поспішає на сніданок –
той, що ти приготував.
Гірка кава, крекер, кухня,
так не солодко, не смачно,
але в цих набридлих буднях
змусив сенс чогось побачить...
