Вся в сльозах...
з рубрики / циклу «ГУМОР»
– Тону в сльозах! Тобі ж, сестрице, нудно,
Знов байдикуєш у щасливих мріях!
Я ж, мов дівча по виклику, попутно
В журбі стікаю фарбою на віях
І кров’ю з вен, що чикнула у ванні…
Так! Саме я на клапті рвала душу,
Пила отруту в марнім сподіванні,
А завтра з мосту кинутися мушу.
Ще матиму завдання наостанок –
Клясти коханих в гнівному безсиллі.
Зате в Амура будуть на сніданок
Шматки сердець, засмажених на грилі.
Давно рядки віршів промокли стосом
Від схлипів рим сльозливого пориву.
О! Чую скрип пера й сьорбання носом!
Тобі – відбій, мене ж… і в хвіст, і в гриву!
Коли це все скінчиться, Бога ради?! –
Тамуючи натомлені зітхання,
Жалілась темі щастя тема зради,
Розлуки й нещасливого кохання.
