Берізка
з рубрики / циклу «Літо»
Волошки вітрисько
Аж кличе до себе.
Врослася берізка
У зоряне небо.
Не бачила лиха,
І радість не чула…
Врослася – і стихла.
Напевне, заснула.
Листочками вітер
Замріяно грає…
Десь сіється світло –
Від краю до краю.
І, хоч і не треба,
Спускається низько.
Торкнулася неба
Маленька берізка…
Торкнулася волі,
Торкнулася мрії…
Хай всі її болі
Вітрисько розвіє.
- Ще доки є сили,
Вривайсь у простори! –
Рости, моя мила,
В самісінькі зорі.
