31.07.2013 13:34

для всіх

809

8 | 9

 © Тетяна Чорновіл

МОНОЛОГ П’ЯНИЦІ

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

– Що це ти робиш? – Запитав Маленький принц.
– П`ю, – похмуро відповів п`яниця….
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Я втрапив у хмільні тенета, 

Де спився й час – без майбуття.

Ну що ж! Моя хитка планета

Цілком придатна для життя.

На ній я пив і пити буду.

Мене осудите гидливо

Без зайвих драм і без жалю.

У звинувачень ваших зливу, 

Гикнувши, боязко ступлю, 

Мов у тверезості облуду.

В розмові п’яній сам з собою, 

Згадавши совість, “зав’яжу”.

Та від запою до запою

Так важко вгледіти межу!

Хильну – і біль душі забуду.

Коли до дна осушиш пляшку, 

Один вже чорт, куди брести.

Напідпитку втікати важко

Від нищівної самоти

Серед юрби страмного люду.

Шукаю випити… За мною

Плазує п’яна в дупель тінь.

Не переважу вже виною, 

Всю глибину своїх падінь, 

Як і гріхів важких отруту.