МОНОЛОГ П’ЯНИЦІ
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
– Що це ти робиш? – Запитав Маленький принц.
– П`ю, – похмуро відповів п`яниця….
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»
– П`ю, – похмуро відповів п`яниця….
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»
Я втрапив у хмільні тенета,
Де спився й час – без майбуття.
Ну що ж! Моя хитка планета
Цілком придатна для життя.
На ній я пив і пити буду.
Мене осудите гидливо
Без зайвих драм і без жалю.
У звинувачень ваших зливу,
Гикнувши, боязко ступлю,
Мов у тверезості облуду.
В розмові п’яній сам з собою,
Згадавши совість, “зав’яжу”.
Та від запою до запою
Так важко вгледіти межу!
Хильну – і біль душі забуду.
Коли до дна осушиш пляшку,
Один вже чорт, куди брести.
Напідпитку втікати важко
Від нищівної самоти
Серед юрби страмного люду.
Шукаю випити… За мною
Плазує п’яна в дупель тінь.
Не переважу вже виною,
Всю глибину своїх падінь,
Як і гріхів важких отруту.
