21.08.2013 00:00
для всіх
175
    
  3 | 3  
 © Русин

Нема клювання, не спіймав я риби...

Нема клювання, не спіймав я риби.

Іду додому стежкою в траві.

І супроводжують мене аж до садиби

Різноманітні квіти польові.


Опівдні. Припікає трохи сонце.

Стрибають коники, цвіркочуть цвіркуни.

Відкрито в хаті протягом віконце.

На сонці гріються в городі кавуни.


Немає риби і пусте відерце –

Глузують з мене невгамовні діти

Води з колодязя я вип’ю натще серце,

Бо дуже хочеться у спеку таку пити.


Пробігли коні – покотили воза.

Підняли куряву, що застелила очі.

Візник сміється –  сміхотун-проноза.

До жартів, бачу, майже всі охочі.


Та я не злюсь, не засмутився зовсім.

Лише одна мене турбує думка –

За літом теплим прийде знову осінь

Із жовтим листям замість подарунка…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.08.2013 12:20  Тетяна Чорновіл => © 

Шкода, що не спіймали риби! Але я не сміялася з тим пронозою-візником! )) Хіба... усміхнулася злегка... Вірш чудовий, як і моя оцінка!

 21.08.2013 00:03  Деркач Олександр => © 

Сподобалось))

 20.08.2013 23:42  Світлана Рачинська => © 

Сподобався вірш.