На Спаса
Я пам’ятаю, як малим на Спаса,
Проснувсь від аромату пиріжків,
Вже дід заніс із погреба до хати квасу,
Бабуся готувала щось в печі.
У хаті пахло ковбасою й пиріжками,
І додавався яблук й меду аромат,
А на веранді все заставлено столами –
Це ж храм сьогодні будуть святкувать!
Були важкі часи, та свято храму
Все ж пам’ятали родичі завжди,
І чиста хата, вбрана рушниками,
Немов молодшою ставала на три дні.
День заснування церкви святкували,
Збирались дружно за одним столом,
І, як годиться, чарку підіймали
За дружбу, процвітання і добро.
Приймали привітання у цей день святковий
Від родичів, знайомих і чужих людей,
І гріх було лихе промовить слово
У цей святковий, незабутній день.
У день цей традиційно поминали
Всіх тих, хто назавждИ пішов з життя,
І добрим словом їх не обділяли –
Немов назад вертали з забуття.
А ще у день такого спілкування
Зажди звучали за столом піснІ,
Із вечора й до самого світання
Лилася пісня з глибини душі.
Пройшло не так уже й багато часу –
Змінилося життя, змінилося село
Та кожен рік збираються на Спаса
Всі мої рідні й друзі за одним столом.
Мархалівка - Київ, 19.08.2013
