Некролог
з рубрики / циклу «Християнська таматика»
Скінчалось "Я". Воно пило і жерло,
Усе під себе жадібно тягло.
І ось тепер, зсудомившись, померло,
Людині вільно дихати дало.
Розбещене, з міцними п"ястуками,
Здавалося-б, рости йому й рости.
Ні, змусили леліяне роками
В один момент у небуття піти.
Як дуб росло і ось його не стало,
Любителя моральних заборон.
Радіємо! Укоськано ґевала.
Сьогодні маєм свято похорон.
Донецьк, 22 жовтня 2007 року
