Тетяна Белімова ще сонечка кружальце у зеніті
Ще сонечка кружальце у зеніті
(Та сутінки уже довкруж розлиті)
Минає день на прикордонні літа
(Від спеки ніби весь уже зужитий)
На вітерці зелене листя грає
(За місяць золотаве опадає)
І сум леткий у ластівчинім леті
(Це також злої осені прикмета)
Димок завис від спаленого зілля
(Все порохом піде, як це бадилля)
Ми в колообігу земного існування
Зустрінемо цю осінь, як в останнє…
27.08.2013 14:59 Сон Блакитного Сонця |
 Я дивуюсь чому більш ніхто тут не показує свого голоса...Слова, зміст це добре, але мені подобається ще чути якісь звуки..Мабуть всі дуже соромляться свого голосу??? |
26.08.2013 22:47 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Особливо назва і початок! А далі в Вас осінь чомусь зла і непривітна! )) Звикла сприймати її чарівною! )) |
25.08.2013 19:01 Ірина Затинейко-Михалевич |
 завчасна...чи своєчасна полуда сумовитості приходу ліричної осені...гарні використані слова - зужитість, лет, бадилля...усе переживаємо на повну, мов в останнє...(принаймні, не буде жалю, що щось прогавив, проспав, недо...недо...) сум і задума віршу заворожує і його водночас легкість...мов подих...вересня!!! Прекрасно - добавлю собі для перечитання за декілька днів в офіційному вересні... |