Розчарування
Мов той вогонь, що згаснув у степу,
До краплі спивши плоть трави сухої,
В обіймах щезла ніченьки глухої,
Лишивши сліз сфальшовану ропу.
Втонувши у залюблених думках,
Не знаючи, що ти моя погуба -
Наївним кленом ті́нив лісоруба,
Який прийшов з сокирою в руках.
Піском розтлінним, щиросердя хвиль
Спалила і розвіяла по вітру…
Полоще дощ пусту душі палітру
Під скрипки плач, яку глуми́ть безсиль.
