Деркач Олександр
Без бравади, до краю крок зробивши,
Бачу в далечіні бакенів мигтіння.
Фарватер сяє пароплавам лише,
Тому на вдачу - байраками по глині.
Скотилась грудкою земля донизу,
Лечу у вічність, без вороття і вільно.
Без гіркоти і смутку ненавмисних,
Втечу до річки і привітаю хвилі.
м.Прилуки, 28.08.2013р.
30.08.2013 01:22 Каранда Галина => © |
 щось мені Ваш настрій не подобається... мені, правда, й свій не подобається... |
29.08.2013 15:20 Світлана Рачинська => © |
 Відчутно, що Ви багато часу проводите на воді. Й не дивно зовсім, чому вона Вас так сильно притягує. Туди корисно втікати від гіркоти і смутку ненависних думок... Вода, зчитує інформацію і дуже очищає енергетику людини... А звідти Ви завжди повертаєтесь бадьорим та веселим))) Щасти!!! Вірш сумний, але хороший все таки) |
29.08.2013 11:56 Олена Вишневська |
 У вічність ще рано :) Тематика насторожує... |
29.08.2013 09:12 Тадм |
 Річка приязна? :) |