Бойчук Роман Може, а ну його...
Холодом вітряним
Хмари обірвано,
Шквалами вимито шлях.
Струмені літрами -
Вени розірвано
Стужею грані ножа.
Вихід віднайдено:
Втечею в течію -
До забуття назавжди.
Кадрами пройдене...
Хвилею відчаю
Завтра не зможе прийти.
Може, а ну його..,
Раптом щось зміниться,
Завтра всміхнешся ти знов?
В серці у кожного
Жевріє, світиться
Віра, надія й любов.
11.02.2014 21:38 Мальва СВІТАНКОВА |
 І я приєднуюсь до позитивних відгуків. Такі відчуття знайомі багатьом, а Ви вдало це підкреслили у поетичній формі! чудово! |
06.09.2013 00:37 Наталія Сидорак => © |
 Стужа грані ножа - це і правда не вихід... Це квиток в один кінець... А віра - куди ж без неї... |
04.09.2013 14:46 Тетяна Белімова => © |
 Чудово, Романе! Всі ми за віру - надію - любов!)) |
04.09.2013 14:08 Олена Вишневська |
 Сподобалося. Нехай жевріє :)) |
04.09.2013 13:04 Недрукована => © |
 Ром, трохи не схоже на твої тексти, але мені дуже подобається) |
04.09.2013 11:29 Володимир Пірнач => © |
 Шикарно. |
04.09.2013 10:54 Мальва СВІТАНКОВА |
НАПОВНЕНО...ЦІКАВО....ВДАЛЕ ЗАВЕРШЕННЯ....=СПОДОБАЛОСЬ |
04.09.2013 10:45 Тадм |
 гарно |
04.09.2013 10:35 Світлана Рачинська => © |
 Хороший і світлий підсумок) Відчай - не вічний. А от віра, надія і любов - інша річ!!! |
04.09.2013 09:01 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Рваний ритм і зміст, як погода... |
03.09.2013 23:49 Каранда Галина => © |
 сподобалося. несхожий якийсь на вас вірш... класно, особливо Втечею в течію і назва. |