У ранок гарячим промовцем
Світання виходить з тіней.
І тягнуться люди до сонця,
Лише замовка соловей.
Я теж затихаю в печалі -
Промінням печуть ті слова.
Тікати від сонця чимдалі -
Так доля до мене черства.
Я згоден щоб спека палила
І вітер валив мене з ніг.
Щоб в рот мій набилося пилу,
Лише щоб той жар не остиг.
Я тінь віднайду при дорозі,
Під камінь чи в яму гнилу
Впаду і замру в безголоссі,
Лиш промінь шоб сяяв крізь млу.
Хай знаю, що ти не зі мною,
Та сонце одне в вишині -
Ти будеш із ним запальною
Потрібна йому і мені.
м.Прилуки, 06.09.2013
