Усі твої намагання апропріацій нашого співзвуччя
Викликають у мене гострі набряки Квінке,
Асфіктичне повітря твоїх лінгвістичних джунглів
Я заледве випровадила з протягами за вікна.
Що я маю робити з тими опалими пелюстками троянд,
Які ти приніс учора до чаю
Замість цукерок?
Що мені робити з погнутими платівками Шаде?
Я ж раптово відчула себе італійкою,
І тепер старий патефон
З презирством оминають на вулиці люди.
Що мені робити з пустими віконницями
Стародавніх рамок?
Той ґлянець, звідки дивилися ми світоглядно,
Пророчачи буднів оптимізацію,
Давно брудні сміттярі здали на утилізацію.
Профанація!
Фікція це все.
Я ніколи не стану твоїм сугерендом,
Бо не терплю нав’язані бренди.
