Політ у вирій

з рубрики / циклу «Про долю»

Холодна ніч, сонячний день,

Співають осені пісень,

Ті птахи, що рушають в путь,

На серці смуток всі несуть.

Гніздились тут, родились діти,

Цю землю треба залишити,

Десь там чекає земний рай,

Та більш до серця рідний край.

Той рідний край, той кущ калини,

До неї соловейко лине,

А ось стара, як світ той хата,

На щирість і любов багата.

Давно змостив гніздо лелека,

І бачить він його здалека,

А тут мікрорайон шпаків,

На всю округу чути спів.

Там в очереті є озерце,

Немов те лебедине серце,

І знають також ластів’ята,

Що їх завжди чекає хата.

Там є під стріхою кубло,

Яке їм збереже тепло,

А щоб птахам не сумувати,

Я хочу пісню заспівати.

Летіть птахи, не зівайте,

Та лиш завжди ви пам’ятайте,

Земля тут рідна, рідний край,

На Батьківщині лише рай.

Летіть високо в небесах,

Хай Україна сниться в снах,

Летіть пташата й повертайте,

На вас чекають пам’ятайте.

Летіть рідненькі в добру путь,

Нехай вас крила в даль несуть.

м. Славута,