Крізь пустелю палючу й холодну
крізь вітри і оази йдучи
ці дурні міражі
ми блукаючи граємось в бідність
в нелюбов і в зневіру
у зраду
у ненависть і підлість
правоту і зневагу
обпікаючи ноги набиваємо груди піском
лиш би гра не кінчалась ніколи
не поразка лякає
не ночі мандраж
правди тихе дзюрчання води
під величними дюнами
в глибині
у душі
