23.09.2013 18:34
для всіх
273
    
  9 | 9  
 © Наталя Данилюк

Під струнами дощу

Під струнами дощу

У музику серця

вплітаються струни дощу,

розсипчастий бісер

дзвенить по твердій черепиці.

Мені, як тій вишні

самотній, сьогодні не спиться,

та тіні зажури

у серце своє не впущу.


Якби ж то забутись

у мареві соннім, якби...

Душа, ніби пташка,

у ночі тремтить на долоні

і скапують сльози

з небес мерехтливо-солоні,

на шибах пітніючих

тануть сліди ворожби.


Настирливий вітер

вчепився за коси беріз,

цілує бруньки

захололі терпкими вустами.

Так мало, мій друже,

лишилось надії між нами

і ту вже поглинули

зли́вові паводки сліз...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.09.2013 21:27  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно, майстерно, зажурено!

 24.09.2013 15:12  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.
Сподобався.

 24.09.2013 11:01  Тетяна Белімова => © 

Чудово! Форма й зміст... Образ самотньої вишні - такий осінній, і такий жіночий.
Дуже сподобалося))

 24.09.2013 10:38  Олена Вишневська 

Дуже гарно! Мелодійна сумна мелодія серця

 24.09.2013 08:42  Світлана Рачинська => © 

Прекрасний сум.

 24.09.2013 07:44  Тадм 

Сумний, але напрочуд світлий вірш. Дуже сподобався бісер по черепиці :). моє чудово

 24.09.2013 06:04  Ольга Шнуренко 

Прокинулася дуже рано, мене розбудив світанок, зайшла на портал, музикою твого серця причастилася…