25.09.2013 22:03
для всіх
277
    
  5 | 5  
 © Наталя Данилюк

Не шуми, зажурений мій клене...

Не шуми, зажурений мій клене...

Не шуми, зажурений мій клене,

Не ячи в освітлену блакить...

Наче крильця, листячко зелене

На вітрах шовкових лопотить.

Пахнуть липи теплими медами,

Сік янтарний піниться між віт,

Обважнілі яблуні плодами

Гепають у світлий малахіт

Буйнотрав`я, скупаного в росах,

Зводить літо сонячні мости,

У вербових викоханих косах

Загубився промінь золотий.

Подивись, безрадісний мій друже,

Як барвисто клумба зацвіла,

Літній день усміхнено примружив

Світлі очі, сповнені тепла!

А тополі - мавки кучеряві -

Щось гуртом ворожать над ставком,

Сіє листя відлиски яскраві

У небесне свіже молоко.

Ну, хіба в раю доречна смута,

Де панує велич простоти?

А коли зима настане люта,

Отоді й журитимешся ти.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.09.2013 20:04  Антоніна Грицаюк 

Дуже гарно, мелодійно! Спливає та вся края в осінній вечір перед очима!

 26.09.2013 21:10  Тетяна Чорновіл => © 

Він зимою вбереться в чарівний іній! Чого журитися?
Красива поезія!

 26.09.2013 12:02  Володимир Пірнач 

Гарно.

 26.09.2013 00:52  Світлана Рачинська => © 

Чудовіі рядки) Вражають розмаїттям та красою!

 25.09.2013 22:36  Тетяна Белімова => © 

Мудро. Сумно.
Чудова мова! Яскрава тропіка! Справжнє естетичне задоволення читати ваші твори, пані Наталю))

 25.09.2013 22:27  Тадм 

гарно так, як всі Ваші....