01.10.2013 00:49
для всіх
217
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

Сіріють небеса мінором…

Сіріють небеса мінором…

Сіріють небеса мінором,

Під мжички музику рясну.

Їм вторять перепели хором

З імли гіркого полину.

 

Плоїться сумом на Покрову

Над коминами перший дим.

Лягає флером на діброву,

Де вітер шелестить гнідим.

 

У, вщент напоєні ковбані,

Струмує відсвіт журавлів.

Гранітна баба на кургані,

Німує в розмахах полів.

 

Лише маслини стиглі грона,

Смаком надіють теплоти:

- «Ще вийде сонячна корона,

Тенета розірве сльоти!»

 

…та осінь, скрапує журбою

У став із жовтого листа,

Де плесо приросло кугою

До ніг старезного моста.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.10.2013 09:36  Тадм 

це щось неймовірне! дуже зачепило

 01.10.2013 17:46  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш дуже сподобався! Чудово передали отой мінор...
Шукала значення слова "флер" в гуглі. Знайшла, що то музичний стиль. Моє "чудово"!

 01.10.2013 12:18  Володимир Пірнач => © 

Сподобалось.
Плюсу.

 01.10.2013 12:16  Тетяна Белімова => © 

Чудово, пане Миколо))) Ви - неперевершений пейзажист)))

 01.10.2013 09:06  Ольга Шнуренко 

Сіріють небеса мінором, плоїться сумом дим, лягає флером, струмує відсвіт журавлів. осінь скрапує журбою, плесо приросло кугою, до ніг старезного моста - дуже цікаві словосполучення, завжди подобалися похідні дієслова, неологізми і архаїзими та авторські родзинки - ось що є суттю високохудожнього твору!
Це перший твір на цьому сайті, що мене так зачепив за живе лексичним матеріалом!

 01.10.2013 02:04  Світлана Рачинська => © 

класно