Сіріють небеса мінором…
Сіріють небеса мінором,
Під мжички музику рясну.
Їм вторять перепели хором
З імли гіркого полину.
Плоїться сумом на Покрову
Над коминами перший дим.
Лягає флером на діброву,
Де вітер шелестить гнідим.
У, вщент напоєні ковбані,
Струмує відсвіт журавлів.
Гранітна баба на кургані,
Німує в розмахах полів.
Лише маслини стиглі грона,
Смаком надіють теплоти:
- «Ще вийде сонячна корона,
Тенета розірве сльоти!»
…та осінь, скрапує журбою
У став із жовтого листа,
Де плесо приросло кугою
До ніг старезного моста.
