Якось у суботу
Ми – приходні здалеку,
Ми – ляльки.
Ми принесли вам театр.
Тепер лицемірство – це тренд.
Купуйте, панове, квитки,
Займайте місця в залі,
І побачите все,
Що думали, та не сказали.
Ми – ляльки.
Розфарбовані, розцяцьковані.
Наш тато Карло не спав,
Не лінувався над образами,
Як незмога було – йшов на став,
Рибу ловив, пік її на дровах
І мріяв понад усе
(парадокс?)
Стати німою рибою,
Стати глухою рибою…
(закономірність?)
Ми – ляльки.
Ми – застиглі шаблони людей.
Може тому, що ми половинчасті,
Бо не знаєм душевної критики,
Може тому наш родич-господар
Таки здійснив заповітну мрію –
Онімів і оглух
Якось у суботу…
Займайте в залі місця,
Скоро почнеться вистава!
Сцена не просто так
Стовбичить над ставом.
Калуш, 24.09.2013.
